|
Любко Дереш: світло у пітьмі Дереш Любомир Мирославович (3 липня 1984) Любко Дереш про свою творчість Мене цікавить посилення свідомості людини. Починаючи від книжки «Архе», мої наступні книжки націлені на те, щоб пробуджувати в людині усвідомлення - усвідомлення себе, усвідомлення світу, усвідомлення автоматизмів у собі. Добиваюся цього різними стилістичними, сюжетними ходами, формальними прийомами, метафорами... Саме це я вважаю своєю надзадачею. Сучасний український письменник. Закінчив Львівський фізико-математичний ліцей, Економічний факультет у Львівському університеті. У 16 років Любко Дереш написав свій перший роман. Перша публікація - роман «Культ» у часописі «Четвер» (2002). Потім вийшли романи «Поклоніння ящірці» (2002, написаний раніше, ніж «Культ», але вийшов після нього), «Архе» (2005), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007). Його твори перекладені кількома європейськими мовами (німецька, польська, італійська, сербська тощо); роман «Культ» був представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2005 року (з Вікіпедії). Любко Дереш увірвався в сучасний сучукрлітпроцес настільки стрімко, як не вдавалося ще жодному письменникові, потягнувши за собою цілу низку чуток, міфів і дискусій. Сімнадцятирічний хлопчик із маленького містечка піді Львовом опублікував спочатку у львівському андеґраундному журналі «Четвер», а тоді у видавництві «Кальварія» (договір на твір неповнолітнього автора підписували батьки!) свій дебютний роман «Культ». Його називають українським Кінгом, Лавкрафтом, Ніцше і ще Бог знає ким. Але від цього самобутність його творчості, яку він сам називає «брєдом сивої кобили, або психоделічними притчами», аж нітрохи не зменшується. Коли читаєш його твори, в уяві постає образ автора: кремезний чолов'яга років 35-ти, лисуватий, у скінівському прикиді, з цигаркою (або, чого доброго, з непростою цигаркою) в зубах і презирливим вогником в очах. Аж ні... Молодий хлопець приємної зовнішності, не п'є, не палить (і ганджу теж). Зачитується книжками (Воннегут, Кінг, Пєлєвін, Лавкрафт), слухає електронну музику. На відміну від деяких своїх персонажів, Любко не літає в небесах. Він - доволі прагматична, чітка, цілеспрямована особистість. Завдяки економічній освіті, добре орієнтується у фінансах. Причому йому властиве не прагнення негайної вигоди, а, швидше, стратегічне економічне планування. Герої Любка Дереша - особистості, яким не вистачає місця в тісних рамках сучасного тривіального буття. Це - підлітки і дорослі з душею підлітків. Не дивно, що за його книгою потягнулася українська молодь. Національно свідома молодь. Бо поряд з містичними видіннями, фобіями і маніями, філософськими роздумами і психологічними дослідами в його романах завжди присутнє надзвичайно сильне почуття національної приналежності й високої духовності. Та й мова творів і стиль написання якнайкраще підкреслюють його прагнення до поєднання певної трансцендентності й відданості своїй культурі. Кожен його твір - це відображення його духовних і душевних пошуків, намагання передати за допомогою звичайних, буденних речей речі незвичайні, які б пронизували читача до самого серця свідомості. Хтозна - може, колись книжки Любка Дереша будуть включені й до шкільної програми (від чого, до речі, він сам би не відмовився). Проте його твори не лише для підлітків. Жодному дорослому не завадило б принаймні зазирнути до неординарного і дещо химерного світу цього молодого письменника, який сміливо відкидає будь-яку попсовість, заангажованість, недалекоглядність, обмеженість світобачення. А замість цього пропонує своїм читачам розширення свідомості, глибину почуттів і силу думки. Невідомо, як складеться подальший творчий і життєвий шлях молодого письменника. Може, він засяє на небосхилі української літератури зіркою, яка осяватиме своїм світлом ще десятки й сотні поколінь, а може, пролетить метеором в нічному небі. Ясно одне: у кволому процесі розвитку сучасної української літератури Любко Дереш є справжнім світлом у пітьмі.
|
