Казка і каска

У дитячих передачах Українського телебачення й радіомовлення розпо­відають каски (так висловлюються теле- й радіобабусі, дідусі, тітки та дядьки). Однак каску можна лише надягти, бо це запозичене з французької мови слово означає «ме­талевий головний убір». А розповідають дітям кажи (походить від казати). В українській мові дзвінкі приго­лосні не оглушуються, тому казка вимовляється не так, як каска. Напр.: «Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, яких було багацько див» (І. Котляревсь­кий); «-Ну, дітки, на рядно під грушу! Казочки послухай­те!» (Остап Вишня); «Цього разу на вершечку, В мідній касці, уночі - Федір Гичка над містечком Височів на каланчі» (С. Олійник).