Ландау Лев

Народився він у Баку в родині інженера-нафтовика. Ще у дитинстві виявив надзви­чайну обдарованість, а першу наукову стат­тю написав, коли йому було всього 18 років.

1927-го року Л. Д. Ландау закінчив Ленінградський університет, потім навчався в аспірантурі, стажувався, за рішенням Нар­комату освіти, за кордоном. Там він започат­кував співробітництво з всесвітньо відомим фізиком Нільсом Бором. П'ять років потому Л. Д. Ландау очолив кафедру теоретичної фізики Українського фізико-технічного інсти­туту у Харкові, на той час столиці України. Саме з його іменем пов'язане становлення та розквіт української фізичної науки і, зокрема, харківської школи фізиків.      

У 1937 році Л. Д. Ландау був переведений на роботу до Москви. Тут він продовжив ро­боту легендарної наукової школи (розпочату ще 1932 року в Харкові), яка дістала назву Школи Ландау. Потрапити до цієї школи вва­жалося за величезну честь навіть ака­демікові. Адже потрібно було пройти склад­не випробування - скласти теоретичний мінімум Ландау. За 28 років (1934-1962) йо­го склали лише 43 фізики, серед яких було 10 академіків та 26 докторів наук. І сама ця школа, і ЇЇ засновник стали всесвітньо відо­мимиі і неперевершеними до цього часу. 1962  року Ландау, за поданням Нільса Бора, став лауреатом Нобелівської премії.