Ньютон Ісаак

Крім того, він став засновником класичної і небесної ме­ханіки; відкрив дисперсію світла, досліджу­вав інтерференцію, дифракцію і поляризацію світла тощо.                           

Народився вчений в англійському місті Вулстропі, 1665 року закінчив Триніті-коледж Кембриджського університету. Пізніше обіймав у цьому університеті фізико-математичну кафедру. Від 1672 року - член Лон­донського королівського товариства, з 1703 року - його постійний президент.         

Вершиною наукової діяльності І. Ньютона є його праця "Математичні начала натураль­ної філософії" (1687), в якій узагальнено дослідження попередників і його власні в га­лузі астрономії й фізики. Тут Ньютон дав по­няття маси, кількості руху, інерції, сили, при­скорення, доцентрової сили; сформулював три основні закони руху.       

У розробленій ним методології наукового пізнання Ньютон вимагав чіткого розмежу­вання достовірного наукового знання і на­турфілософських, уявлень "та виключення довільних тверджень з науки. Однак воно не означало цілковитої заборони на їх застосу­вання в науці. Відоме гасло Ньютона "гіпотез не видумую" було спрямоване проти вве­дення в науку експериментально не обґрунтованих гіпотез.