|
Частки - розряд невідмінюваних службових слів, які беруть участь у вираженні форм окремих морфологічних категорій, входячи до складу слова («хто-небудь», «дай-но»), або приєднуючись до нього («пішов би», «нехай буде»), і передають комунікативний статус висловлювання (питальний - «хіба», «невже», заперечний - «не», «ні»). Частки також виражають відношення висловлювання або його автора до навколишнього контексту, вираженого або гаданого: так звані модальні частки («тільки», «навіть», «уже»). Різноманіття часток пояснюється принциповими особливостями їх функціонування: їх багатозначністю, нечіткими семантичними межами, поєднанням суб'єктивного й об'єктивного модальних начал, тісним зв'язком часток з лексико-граматичною структурою висловлювання, великою кількістю часток у живій мові. Частки здатні об'єднуватися в комплекси. Вони співвідносяться зі збіжними за формою та близькими за семантикою одиницями інших частин мови (сполучниками, дієсловами, вигуками й іншими одиницями), з якими частки пов'язані генетично. Зацікавленість комунікативно-дискурсивним аспектом мови, розвиток теорії функціонального синтаксису, семантики, виникнення лінгвістики тексту та інше зумовили зростаючий інтерес до модальних часток (видільних, підсилювальних, акцентуючих, емфатичних). Загальна властивість подібних часток: викликати в свідомості співрозмовника додаткову смислову інформацію, що об'єднує його з мовцем. Значення, які передаються частками (крім власне морфологічних), зазвичай пов'язані з іншими змістовими категоріями висловлювання. В першу чергу - з категорією означеності або неозначеності, з вираженням форм до якої безпосередньо належать частки («не», «небудь»), які формують неозначені займенники, та частки типу «ось», «он», що стосуються висловлювання в цілому. Тип часток пов'язаний з розподілом граматичних категорій у висловлюванні в цілому - видом дієслова-присудка, типом детермінанта-обставини, наявністю прислівників з семантикою однократності або інтерактивності. Часткам приписують - в межах теорії актуального членування речення - роль рематизаторів. Загальноприйнятим є визнання у часток розмитої семантики, нечіткості їх розмежування з іншими частинами мови, від яких вони походять, модифікативність їх загального списку. Вільне й правильне використання часток та їх комплексів є свідченням досконалого знання мови. Таксономічні труднощі визначення статусу часток зумовили накреслене в сучасному мовознавстві прагнення до їх послівного описання й відсутність системно-ієрархічного описання їх загальної семантики.
|
