|
Китай Китай розміщений у Східній та Центральній Азії. Він межує з 13 країнами й має найдовший у світі сухопутний кордон (22, 8 тисяч км). Узбережжя Китаю омивають води Жовтого, Східно-Китайського та Південно-Китайського морів. Китай розміщений у трьох кліматичних поясах; відповідно клімат у різних частинах країни: помірний, субтропічний і тропічний. Різноманітний також і рельєф Китаю. Частка гір та передгір'їв складає 88% території. В Китаї розташоване найвище в світі Тибетське нагір'я (середня висота над рівнем моря 4500 метрів, площа 2,3 мільйона квадратних кілометрів). У горах Тибету беруть початок великі річки: Інд, Брахмапутра та Меконг. Усього територією Китаю протікає 1,6 тисяч річок, у тому числі Хуанхе, Чжуцзян. У країні 370 великих озер. Китай - країна демографічних, природних та економічних контрастів. У східній частині Китаю зі сприятливим вологим кліматом на 40% території країни проживає понад 90% населення. Тому щільність населення в окремих регіонах коливається від 600 чоловік на квадратний кілометр - у плодючих приморських районах Китаю до 2 чоловік - у солончакових пустелях та горах на заході. Території на схід і південь займають в основному китайці (ханьці). В обширних північно-західних та західних районах живуть національні меншини, чисельність яких складає більше 108 мільйонів чоловік. Крім того, в країні проживає близько 1 мільйона чоловік, етнічну та мовну приналежність яких учені не можуть встановити. Найдавнішими представниками предків людини сучасного виду на території Китаю до 60-х рр. 20 сторіччя вважалися так звані синантропи, або «китайські люди», які жили близько 200-500 тисяч років тому в епоху палеоліту. В епоху неоліту (близько 5-4 тисячоліття до н. е.) китайці перейшли до виробничого господарства та осілості. Культурний розвиток предків давніх китайців з того часу не припинявся. В 14 ст. до н. е. на Середньокитайській рівнині виникла одна з найдавніших держав світу Шан, або Інь, а до середини першого тисячоліття до н. е. склалась етнічна спільність давніх китайців. Тоді ж у Китаї було винайдене ієрогліфічне письмо, яке існує до нашого часу. Вчені давно сперечаються про те, чому китайський етнос хоч і змінився, але продовжував існувати, у той час як інші зникли. Зазвичай називають дві головні причини: кількісна перевага і сильне етнічне самоусвідомлення китайців, які прагнули одружуватися всередині своєї етнічної групи. У 12-17 сторіччях Китай послідовно завойовували монголи і маньчжури. Перші розчинилися в людському китайському морі безслідно, другі ж перетворились на національні меншини. До кінця 17 сторіччя маньчжури повністю підкорили Китай і стали завойовувати сусідні народи, тоді ж Китай почав налагоджувати зв'язки з Росією. Перша в історії двох країн угода була підписана в 1689 році. До кінця 17 сторіччя Цинська імперія приєднала Північну Монголію. Наприкінці 18 сторіччя Тибет потрапив у політичну залежність від Китаю. На межі 18-19 сторіч населення Китаю розвивалося високими темпами і перевищило 400 мільйонів чоловік. Проте на початку 19 сторіччя Китай вступив у смугу криз: почалися часті селянські повстання, причиною яких було аграрне перенаселення. Ці повстання завдали величезних збитків економіці Китаю, і до середини 19 сторіччя багато європейських країн прагнули закабалити Китай. У результаті «опіумних воєн» країна фактично перетворилася в напівколонію. Були зруйновані всі перешкоди для проникнення в Китай іноземного капіталу. Аж до самого утворення Китайської Народної Республіки (КНР) у 1949 році ситуація в Китаї залишалася хиткою. На півдні зароджувався капіталістичний лад, там розвивався буржуазно-демократичний рух. Північ схилялась до монархії. В Китаї почався період роздрібненості та воєн між різними регіональними угрупуваннями, що призвело до послаблення Китаю. В 1912 році китайські війська були вигнані з Тибету, Монголія здобула автономію, а потім Китай втратив і Маньчжурію. В 1937 році почалась агресія Японії, і вся східна частина Китаю була окупована японськими військами. У 1949 році після поразки Японії у Другій світовій війні була проголошена Китайська Народна Республіка, правління Мао Цзедуна завершило об'єднання Китаю в межах його сучасних кордонів. Завдяки дешевій робочій силі Китай славиться недорогими товарами. Тут тепер виробляють не лише порцеляну, а майже все - від паличок для їди до космічних ракет. Багато хто знає, що винахідливі китайці прославилися як перші, хто створив папір, компас, порох, сейсмограф. Підвісні мости на залізних ланцюгах і перший арочний міст, мистецтво чавунного лиття, парасольки, сірники, паперові гроші - все це ми маємо завдяки китайцям. Пройшовши через національно-визвольні та громадянські війни, Китай завершив 20-те сторіччя незалежною й економічно самостійною державою: за багатьма показниками економічного розвитку Китай входить до числа світових лідерів. Він посідає перше місце в світі за виробництвом чавуну, вугілля, цементу, зерна, бавовни, м'яса, бавовняних тканин та телевізорів, друге - за виробництвом хімічних волокон і третє - за виробництвом хімічних добрив та електроенергії. З початку 80-х років у шість разів зросло виробництво автомобілів, а в 90-х роках країну охопила «комп'ютерна лихоманка» - найважливіший показник залучення до передових технологій. Проте, якщо співвіднести економічні показники з чисельністю населення, Китай виявиться далеко позаду розвинених країн світу, а доходи середньої китайської сім'ї - одними з найнижчих у світі. Китай залишається переважно аграрною країною. В той же час стрімко Розвиваються міста-мільйонери, їх більше 70-ти. В столиці Китаю Пекіні проживають понад 9 мільйонів чоловік. Безробітне населення до кінця 20 сторіччя склало близько 200 мільйонів чоловік, і ще 80 мільйонів належать до «плаваючого населення», яке мігрує в пошуках роботи. Сильне перенаселення сіл можна вважати головною економіко-демографічною проблемою Китаю. Ще одна суттєва проблема - це неписьменність. Кількість неписьменних складає 250 мільйонів чоловік у віці 12 років і старше. Практичні потреби людей лягли в основу перетворень у Китаї, головна мета яких - відкрити країну для зовнішнього світу і створити умови для плідної праці. Загальні підсумки останніх років дозволяють Китаю говорити про те, що вирішення проблем у недалекому майбутньому стане можливим. У 21 сторіччі Східна Азія на чолі з Китаєм може стати основною рушійною силою світового розвитку.
|
