Дієприслівник
Дієприслівник - нефінітивна форма дієслова (вербоїд), яка позначає другорядну дію, підпорядковану головній, вираженій у реченні присудком або інфінітивом у різних синтаксичних функціях («Я мав можливість отримати освіту, виховуючись удома».) Дієприслівники поширені у мовах різних типів. Особливістю дієприслівника є те, що суб'єкт позначуваної ним дії співпадає з суб'єктом дієслівної дії, вираженої фінітною формою або інфінітивом. Як дієслівна форма дієприслівник зберігає вид і стан. Видові форми дієприслівника служать для вираження семантики таксису. Зазвичай, дієприслівники доконаного виду виражають передування другорядної дії відносно основної («Прокинувшись, він устав і вмився»). Іноді такі дієприслівники виражають одночасність («Ішов, схиливши голову») або ж наступність дії («Вийшов, грюкнувши дверима»).
Дієприслівники недоконаного виду передають одночасність («Відповідаючи на питання, він хвилювався») дії.
Дія, позначувана дієприслівниками, може бути пов'язана з головною допустовими відношеннями («Обдумавши всі наслідки свого вчинку, він усе ж подав заяву про звільнення»), причинно-наслідковими («Захворівши, він не міг працювати»). В дієприслівнику зберігаються синтаксичні зв'язки дієслова, від якого він утворений («кохати дружину» - «кохаючи дружину»). Дієприслівникові конструкції можуть бути синонімічними до підрядних речень, прийменниково-відмінкових конструкцій з віддієслівними іменниками. Функція дієприслівника в реченні зазвичай визначається як обставина. Деякі вчені також вважають дієприслівник другорядним присудком.
У деяких мовах дієприслівник може позначати дію, суб'єкт якої не є тотожним суб'єкту дії, вираженої присудком. Дієприслівники також входять до складу аналітичних видо-часових форм дієслова. Функціонально спорідненими до дієприслівників є герундій у романських мовах, відмінкові форми інфінітива та імені дії у фіно-угорських та інших мовах.
Серед мовознавців не існує єдиного погляду щодо семантико-граматичного статусу дієприслівника. На сьогодні дієприслівник розглядають як один із розрядів форм дієслова. Термін «дієприслівник» уперше був застосований М. Смотрицьким.
