|
Німецька мова – одна з германських мов (західногерманська підгрупа). Німецька мова – офіційна мова Німеччини, Австрії, Швейцарії, Великого Герцогства Люксембург, Королівства Бельгії. Німецька мова розповсюджена також в США, Канаді, деяких країнах Південної Америки. Загальна кількість людей, які розмовляють німецькою мовою, - близько 100 млн. В німецькій мові розвинена система засобів словотворення; широко використовується словоскладання для утворення іменників. Власне німецьку лексику в словниковому складі німецької мови доповнюють різні за часом запозичення з латинської, французької, італійської, англійської та в меншій мірі слов’янських мов. В історії німецької мови виділяються донаціональні та національні періоди (16-17 ст. є перехідними). Тенденція до створення над діалектних форм мови на південно-західній основі намічається в 12-13 ст. В 13-14 ст. німецька мова починає витісняти з офіційно-ділового осередку латинську мову, поступово провідна роль переходить до змішаного в діалектному відношенні східно-середньонімецького варіанту літературно-письмової німецької мови, яка до того ж зазнала впливу піденно-німецьких літературних традицій. Розповсюдженню німецької мови сприяло книгодрукування, перемога Реформації і діяльності М. Лютера, особливо його переклад Біблії, інтенсивний розвиток в 17-19 ст. художньої літератури. Формування норм сучасної літературної німецької мови завершується в кінці 18 століття, коли починає нормалізуватись граматична система, стабілізуватись орфографія, створюються нормативні словники німецької мови, в кінці 19 століття на основі сценічної вимови обираються орфоепічні норми. В 16-19 ст. літературні норми німецької мови розповсюджуються на півночі Німеччини, а також починають спричиняти вплив на варіанти німецької мови в Австрії, Баварії та Швейцарії.
|
