Грецька мова - одна із індоєвропейських мов (грецька група).
Поширена на півдні Балканського п-ова і прилеглих до нього островах Іонічного та Егейського морів (Кріт, Евбея, Лесбос, Родос, Кіпр), а також в Південній Албанії,
Єгипті, Юній Італії.
Загальна кількість людей, які нею розмовляють приблизно 12,2 млн., у т. ч. в Греції 9,5 млн., на Кіпрі 530 тис. чол. Офіц. мова Греції і (разом з турецькою) Республіки Кіпр. Грецька мова входить в західну зону індоєвропейської діалектної області, знаходилась в більш тісних генетичних зв'язках з древньомакедонською мовою.
В історії грецької мови виокремлюються три основних періоди: др.-грецький (14 століття до н. е. - 4 століття н. е.), ср. -грецький (5-15 ст.), новогрецький (з 15 ст.). Для синтаксису характерний вільний порядок слів з розвиненою системою паратаксису і гіпотаксису. Важливу роль відігравали частки і прийменники. Система словотворчих засобів включає префікси, суфікси і словоскладання.
Давня грецька мова мала багату лексичну систему. В її складі декілька шарів: питома грецька, догрецька (у т. ч. пеласгійська) і запозичена, що складається із шарів семітського, персидського і латинського походження. Лексика давньогрецької мови, поряд з латинською, була джерелом формування сучасної наукової та науково-технічної термінології.
Найдавніші писемні пам'ятки належать до 14-12 ст. до н. е., написані силабічним крито-мікенським письмом. Перші пам'ятки алфавітного грецького письма належать до 8-7 ст. до н. е.
