|
Іврит – сучасна модифікація давньоєврейської мови, що сформувалась на основі мови мішнаїтського періоду. Іврит належить до семітських мов нового ступеня. Іврит – офіційна мова Ізраїлю (поряд з арабською мовою). Кількість людей, які говорять нею, - 3,5 млн. До середини 1-го тис. до н. е. давньоєврейська мова вийшла з ужитку, як розмовна мова, і залишалась мовою релігійної практики, духовної та світської літератури високого стилю. В 2-й половині 18-19 ст. на її основі формувався іврит, головним чином у євреїв Східної Європи, як мова просвітницької та художньої літератури. З 2-ої половини 19 ст. іврит став також розмовною мовою для повсякденного спілкування. До початку 20 ст. іврит мав декілька норм вимови, з яких найважливіші – ашкеназська (в середовищі євреїв Східної Європи, які мають німецьку коріння) та сефардська (в середовищі євреїв Східного Середземномор’я, Нідерландів, Північної Франції та інших країн, які мають іспанське коріння). Як вважають, панівною стала сефардська близька до ранньосередньовічної форми вимови. Лексичну основу івриту складає словниковий фонд давньоєврейської мови. Лексика івриту збагачується за рахунок того, що давні слова набувають нових значень, лексикалізації стійких словосполучень та абревіатур, утворення віддієслівних іменників, а також запозичень з давніх та сучасних мов, в тому числі з арабської, російської, англійської, німецької, їдишу. Писемність традиційно давньоєврейська.
|
