Японська мова - це мова, генетичні зв'язки якої до кінця не визначені.
В японській мові виділяються два прошарки лексики, один з яких має паралелі в алтайських мовах, інший - в австронезійських мовах; очевидніше, питомим є алтайський прошарок.
Японська мова розповсюджена в Японії, частково також в США, Бразилії та інших країнах. Кількість людей, які розмовляють японською мовою в Японії, - 121,5 млн. Японська мова - офіційна мова Японії. Діалекти японської мови традиційно розподіляються на східні, західні та південні. Фонологічна система японської мови близька до австронезійської.
Наголос в японській мові - музичний. Разом з власне японською лексикою є і величезна кількість запозичень з китайської мови, що з'явились разом з китайською творчістю, та нових запозичень, переважно з англійської мови.
Писемність японської мови - з 8 століття. В 9-10 ст. сформувалась літературна мова (бунго) на основі кіотського діалекту. В 13-14 ст. норми бунго почали відрізнятись від розмовної японської мови. З 16 століття почали з'являтись літературні тексти розмовною японською мовою.
Після революції Мейдзи (1868) почала формуватись літературна японська мова на основі розмовного токійського діалекту з деякими кіотськими рисами. Дві літературні японські мови існували деякий час, але до середини 20 століття сучасна літературна японська мова витіснила бунго, увібравши в себе деякі його елементи.
Літературна японська мова помітно витіснила діалекти, хоча окремі діалекти, особливо інтернаціональні, стійко зберігаються.
