|
Корейська мова (чосонмаль, чосоно - до 1945, пізніше в КНДР, хангуго - в Південній Кореї) - ізольована мова, генетичні зв'язки корейської мови встановлюються лише гіпотетично. Загальна кількість людей, які розмовляють корейською, - 60 млн. Розрізняють 6 діалектів: північно-східний, що включає корейські говори північно-східного Китаю, північно-західний, центральний, південно-східний, який має велику кількість загальних рис з північно-східним, південно-західним діалектами, а також діалект о. Чеджудо, який, як і північні діалекти, зберіг ряд архаїчних рис. Діалектичні відмінності корейської мови головним чином стосуються лексики та фонетики, меншою мірою морфології, однак в 20 столітті відбувається нівелювання діалектів. З різноманітних гіпотез генетичної спорідненості корейської мови найбільш розповсюдженою є, так звана, алтайська, прибічники якої спираються на фонетичну відповідність, структурну схожість та етимологічні дані або відносять корейську мову (іноді разом з японською) до тунгусо-маньчжурської гілки, або визначають її як особливу гілку, що виділилась раніше інших - 3-го тис. до н.е. В лексиці корейської мови є декілька пластів: власне корейські слова, включаючи ономатопію; ханмунні або запозичення з китайської мови, різноманітних типів; старі запозичення з санскриту, монгольської та маньчжурської, нові - з російської, англійської та інших європейських мов. До 1894 писемною літературною корейською мовою був ханмун. Після створення в 1444 фонетичного письма розширились можливості для розвитку літературної корейської мови. Сучасна літературна мова була кодифікована в 1933 як «стандартна мова» (пхьоджунмаль) з опорним сеульським говором центрального діалекту. В 1966 в КНДР замість «стандартної мови» був введений статус «культурної мови» (мунхвао). Її нормою вважався пхеньянський говір. Через розподілення країни на дві частини єдиний процес нормування літературної корейської мови був порушений, і, власне кажучи, таким чином розвиваються дві його різновидності. Корейські епіграфічні пам'ятки на ханмуні датуються початком 5 століття. Ранні тексти, записані китайськими ієрогліфами способом іду, збереглись з 9 ст.
|
