Польська мова - одна з західнослов'янських мов (лехітська підгрупа).
Польська мова розповсюджена в Польщі (офіційна мова Польщі, кількість людей, які розмовляють, - 36,6 млн.), в колишньому СРСР (335 тис. чол.), США (3.8 млн. чол.), Бразилії, Франції. Канаді та інших країнах. Загальна кількість людей, які розмовляють польською мовою, - більше 42,7 млн.
Польська мова має діалекти: великопольські, малопольські, мазовецькі, силезьські та кашубські.
Для фонетичної системи польської мови характерними є: динамічні наголоси, фіксовані на передостанньому складі; носові голосні; відсутність якісної редукції ненаголошених голосних; відсутність фонологічного протиставлення голосних за тривалістю звучання; наявність фонологічного протиставлення приголосних за м'якістю; два ряди шиплячих: твердий ряд переднього піднебіння та м'який шепелявий ряд середнього піднебіння.
Літературна польська мова формується на основі великопольських, малопольських та пізніше мазовецьких говорів. Найбільш прийнята періодизація літературної польської мови: стародавня - до 1500, середньопольска - 2-га половина 18 ст., новопольська - з 2-ої половини 18 ст. Писемність на основі латинського алфавіту. Найдавніші пам'ятки польської писемності - Свєнтокшицькі проповіді ( середина 14 ст.).
