Румунська мова - одна з романських мов (балкано-романська підгрупа). Офіційна мова Румунії. В румунській мові виокремлюються діалекти: банатський, кришанський, мунтянський, молдавський (діалект історичної області Молдова), марамурешський.
Для румунської мови є характерною наявність палаталізованих приголосних, що виконують морфологічні функції. Означений артикль стоїть в препозиції до іменника. Означений та неозначений артиклі відміняються. Іменник в румунській мові має три роди: чоловічий, жіночий, спільний (середній). В придієслівній позиції в румунській мові вживається кон'юнктив, а не інфінітив, як в західно-романських мовах. В румунській мові немає узгодження часів. В лексиці чітко простежуються південнослов'янські впливи.
Румунська мова входить в балканський мовний союз та розподіляє названі вище особливості з спорідненою молдавською мовою. Деякі з них притаманні і південно-дунайським групам романських говорів, які називаються мовами або діалектами: арумунський або аромунський (кількість людей, які розмовляють, - більше 100 тисяч, в основному люди, які проживають в країнах Балканського півострова, головним чином в Греції та Албанії), мегленитський або мегленорумунський (близько 20 тисяч чоловік, головним чином в Греції) та істрорумунський (близько 1 тисячі чоловік, які проживають в Югославії).
Румунська мова в порівнянні з південно-дунайськими мовами (діалектами) називається дакорумунською. Перші пам'ятки на румунській мові (листи, ділові папери, переклади релігійних текстів) з'явились на початку 16 століття. Формування літературної румунської мови почалось в 17 столітті (історичні хроніки). Художня література написана румунською мовою з'явилась в кінці 18 століття. Спочатку в румунській мові використовувалась кирилиця, а в 1860 році була замінена латиницею.
